Поговорили з актором напередодні прем’єри серіалу «Розтин покаже 3» – детектив стартує з 27 лютого на каналі ICTV2. У проєкті Цимбалюк грає прокурора Іллю Левченка. В кінці другого сезону його герой неочікувано гине, проте, виявляється, в нових епізодах глядачі знову побачать цього персонажа. Як саме сценаристи повернуть прокурора в проєкт, які стосунки у Тараса з головним актором серіалу Артемієм Єгоровим, ми поговорили у відвертій бесіді. А ще – про благодійну діяльність для нашого війська, випробування у війні й стосунки зі Світланою Готочкіною.
— Тарасе, ти активно працюєш на культурному фронті: окрім зйомок в українському кіно, зʼявляються нові ролі в серіалах, успішні гастролі майже всією Україною з благодійними виставами, мільйонні збори для ЗСУ, виступи в театрах. Як знайшов сили не опустити руки, а працювати й надихати інших?
Взагалі у кожної людини повинно бути завжди кілька цілей у житті. Явних, яких вона бачить, орієнтирів – три, а то й навіть більше. Тоді буде легше справлятися з викликами долі. На початку повномасштабного вторгнення, коли зупинилися зйомки, ми разом з актором Женею Олійником почали робити благодійні вистави. Спершу було кілька проєктів, потім ми почали розвивати все. Потроху це допомогло мені перезавантажитись.
— Раніше в інтервʼю ти зізнавався, що в той час мав сеанси з психологом. Це була одна із його порад?
Психолог не надає порад, він допомагає зрозуміти себе. Своїми запитаннями він тебе скеровує, щоб ти зміг себе знайти. Тоді я розумів, якщо в Україні війна і немає творчості, то мені треба її створювати. Якщо спершу певний період я передавав свої кошти на допомогу військовим, згодом зрозумів – якщо нічого не буду заробляти, надалі не зможу донатити. Тож треба було зрозуміти, як працювати. Тоді разом з Женею Олійником ми вирішили зробити благодійну виставу, щоб в міста, де були воєнні дії, привозити людям перезавантаження, заробляти кошти і тим самим допомагати військовим. Уже тоді ми з Женею зрозуміли, що нам необхідно створювати свій невеличкий продюсерський центр.
— Зараз до всього ще й займаєшся продюсуванням?
У нас з Женею є проєкт, але головний продюсер він. Я скоріше йому допомагаю. Він має гарні організаторські здібності, то ж я на цю його територію не заходжу. Але коли він потребує допомоги – завжди підтримую. Я перш за все актор, мене цікавить більше творча робота, а не менеджерська.
— Цікаво, що твоя дівчина займається бізнесом – має ресторанну справу і власний дизайн одягу. Така різноплановість впливає на стосунки?
Я тільки радий, що ми зі Світланою з різних сфер. Приходячи додому, нас цікавить, як пройшов у кожного день, що було нового. Не думаю, що стосунки тримаються на тому, що люди займаються однією справою. Обʼєднує схоже почуття гумору, сталий сексуальний зв'язок, взаєморозуміння, спільні цінності у житті.
— Допомагаєш Світлані з ресторанним бізнесом чи, можливо, вона тобі радить щось у роботі?
Так, буває, коли вона розробляє нові моделі одягу своєї колекції, я підкидаю їй якісь ідеї. Можу порадити щось по роботі ресторану. Я ж можу з нею порадитися, коли готуюся до проб чи обираю якісь речі для зйомок. Звичайно, в нас є якесь побутове обговорення.
— Чи є у Світлани амбіції також бути у шоубізнесі?
Насправді вона колись довгий час була в ньому, організовувала багато заходів. Та, мабуть, як показало життя, їй це не цікаво. Вона обрала шлях не працювати на когось, а належати собі повністю.
— Якими її рисами ти найбільше захоплюєшся?
Оптимізмом і цілеспрямованістю.
— Це те, чого бракує тобі?
Мабуть, так (сміється).
— Чи можеш ти її назвати зараз своєю головною підтримкою?
Так, звичайно. Сімʼя і Свєтуся – однозначно моя найбільша підтримка. Зараз принаймні, так точно.
— Ти вже знайомив її з батьками? Зважаючи на твою близькість з сімʼєю, знайомити дівчину було б серйозним кроком…
Через рік стосунків я познайомився з її мамою. Може, навіть менше. А потім перед Новим роком я подзвонив своїм батькам і сказав, що приїду до них не сам.
— Ви разом святкували Новий рік з родиною?
Новий рік святкували з її батьками. А перед цим, за кілька днів до свята, були у моєї родини в Корсунь-Шевченківському.
— Тобто у вас вже сформувалися близькі стосунки?
Можна й так сказати. Потроху розвиваються.
— Наскільки ти відкрита людина? Як багато у твоєму житті друзів?
Є кілька прямо таких близьких друзів.
— На твоїй сторінці ти часто останнім часом багато публікував фотографій з Артемієм Єгоровим, з яким ви знімалися в одному проєкті “Розтин покаже”, разом граєте у виставі “Основний інстинкт”. Дружите і поза роботою?
Так, ми товаришуємо. Мабуть, гастролі нашого “Основного інстинкту” по країні нас зблизили. До цього у нас були спільні зйомки у серіалах “Розтин покаже” і “Кріпосній”. Взагалі робота часто підкидає друзів, тож не можна сказати, що у шоубізнесі не буває дружби.
— Ти постійно організовуєш збори для допомоги ЗСУ. Нещодавно закрив збір на 2 мільйони гривень. Плануєш нові проєкти?
Так, з початку повномасштабного вторгнення постійно маю благодійні проєкти. Здебільшого вони не дуже відрізняються між собою, просто інші трішки напрямки, інші бригади. Якщо хлопці просять купити машини, допомагаю з цим. Є запит від наших воїнів на медикаменти – проводимо збори для цього. Зараз 2 мільйони гривень за лютий маю зібрати.
— Серед акторів ти організовуєш одні з найбільших зборів. Вважаєш, цьому допомагає твоя медійність?
Так, у цьому є правда. За моїми спостереженнями, люди вже дещо втомилися від постійних донатів. Зараз настав час розчарувань – і у владі, і в очікуваннях щодо розвитку подій. До всього мають свій вплив історії з розкраданнями. Це все демотивує людей донатити. Багато людей зараз мають масу питань: чому вони віддають свої останні гривні, а там крадуть мільярди. Тому зараз моя медійність і довіра людей до мене грають свою роль.
— До всього це ще й велика відповідальність.
Так, тому я завжди роблю збори для конкретних бригад, щоб люди могли все перевірити. Я прекрасно людей розумію, адже сам колись натрапив на недобросовісний збір. Колись я відправив близько 30 тисяч гривень на допомогу ЗСУ, і як виявилося згодом, бригади, для якої оголошений був збір, насправді не існує, а організатор збору на суму майже мільйон гривень зник. Тож людей можна зрозуміти. У них є недовіра, і до всього гроші теж закінчуються. Це я бачу навіть по донатам. Якщо раніше подивитися на історію переказів на карту з моїх зборів, то там переважно були суми на 500-1000 гривень. Зараз же і по 5 гривень кидають, буває. Я це розумію, і за ці суми також дякую. Бо кожна гривня важлива для нашої перемоги.
— Власне, сам донатиш?
Звичайно. Щомісяця кілька тисяч гривень обовʼязково переказую на допомогу ЗСУ. Зараз багато хто підтримує ідею донату замість кави чи інші модні тенденції. Та я вважаю, щоб зробити добру справу, не треба показово піддаватися мейнстрімам. Просто тихо допомагайте і наближайте нашу перемогу.
Фото: пресслужба, соцмережі
